Спочатку у лікарні врятували її онкохворого сина, а згодом вона сама почала допомагати важкохворим діткам – закуповувати медичні препарати, оплачувати обстеження та реабілітацію. Дрогобиччанка Оксана Проць, яка виросла в дитячому будинку, виховувалась у прийомній сім’ї, пережила важку недугу сина, а згодом заснувала благодійний фонд "Людина починається з добра" розповіла Суспільному про своє життя, місію і чому так важливо допомагати іншим.

(Не)важке дитинство

Оксані Проць 33 роки. Вона сирота. Усе своє дитинство виховувалась у дитячому будинку в селі Корналовичі, що на Самбірщині Львівської області. Разом з нею ріс, дорослішав та вчився одноліток Ігор, який згодом став її законним чоловіком.

Після виховання у дитячому будинку шляхи Ігоря та Оксани на певний час розійшлися – він пішов вчитись до львівського коледжу, а вона – у селище Нижанковичі. Зв’язку між ними майже не було, адже обоє не мали телефонів. Дівчина потрапила у прийомну сім’ю, а чоловік жив у львівському гуртожитку і лише на вихідних приїжджав до директорки дитячого будинку, яка йому допомагала, готувала їсти, збирала речі у дорогу. Згодом Оксана вступила у Дрогобицький педагогічний університет, а Ігор, який навчався у коледжі, пішов на роботу.

Одружилася пара 13 років тому. Реєстрацію шлюбу провели у рідному дитячому будинку, а саме весілля – на подвір’ї у батьків своєї прийомної родини.

"На жаль, у суспільстві побутує думка, що діти, які виросли і жили в дитячих будинках, можуть бути лише наркоманами чи злодіями. Але це далеко не так і ми з Ігорем хотіли це всім довести", – розповідає Оксана.

Будучи спочатку студентами, а згодом парою, Ігор та Оксана всіляко допомагали своєму дитячому будинку – часто туди навідувались, купували подарунки дітям, влаштовували зустрічі та свята для вихованців.

Чи не першим важким і невирішеним питанням у молодої пари постало житло. Будинок, де мешкала мама Ігоря, яка вела антисоціальне життя та вживала алкоголь, напередодні насильно та обманом відібрали чужі люди, а саму жінку сильно побили. У результаті на голові утворилася гематома, згодом – розвинувся рак. Жінки, в якої була важка онкологія головного мозку, швидко не стало. У той час молода сім’я вирішила зробити все можливе, щоб повернути цей будинок та зажити там.

"Будинок ми відсудили 12 грудня, а вже 30 грудня в нас народилася старша донька", – каже співрозмовниця.

День, що перевернув життя

Зараз в Оксани та Ігоря підростає двоє дітей – 13-річна донька Софія та 9-річний син Матвій.

Коли сину було чотири роки, зайшовши з ним у вбиральню, мама помітила у його сечі кров. Зрозуміла, що щось не так і відразу звернулась за медичною допомогою. Далі, як розповідає жінка, усе закрутилося: поліклініка, аналізи, лікарня і діагноз – рак нирки.

Лікування проходило у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, що у Львові. У лікарні син Оксани провів близько року. За цей час дитина пережила чотири доопераційні блоки хіміотерапії, згодом операцію з видалення нирки, а після того ще блок хіміотерапії.

Після лікування пройшло вже більше чотирьох років і зараз він почувається добре, ходить до школи.

"Матвій найбільший і найважчий хлопець у своєму класі. Після лікування у нас були етапи, що він отримав ускладнення на ніжки (йому було важко тримати рівновагу, не міг ходити) та очі ("підкосило" зір). Але впевненість, що ми одужаємо і нас все буде добре допомогли все пережити і відновитися. Зараз Матвій уже їздить на велосипеді", – з радістю каже Оксана.

Жінка розповідає, що перебуваючи у лікарні, переживала за кожну дитину як за свою. Найбільше її вражали дні, коли до онкохворих діток приходили волонтери, які приносили їм печиво, солодощі чи іграшки, а щасливі і усміхнені діти їх приймали. До речі, одна з іграшок – м’який плюшевий песик досі є серед Матвійкових речей.

Людина починається з добра

Коли лікування Матвійка завершувалось, Оксана разом з іншими батьками організували групу небайдужих і почали збирати приємні подарунки для дітей, що досі лікувались. Згодом навідувалась уже з дому.

За словами Оксани Проць, рушійною силою створення благодійного фонду та ініціаторкою стала однокласниця Ельвіра Федючко. Саме вона найчастіша провідувала їх у лікарні. Створити фонд та допомагати потребуючим – була мрією всього життя подруги. Коли ж жінки об’єднались, почали допомагати ще більшій кількості дітей.

"Наш фонд – це подяка Господу за те, що мій Матвійко живий і здоровий, – продовжує Оксана Проць. Щоб не трапилося у житті, ніколи не варто зневірятися. Маємо бути вдячні Богові за все, що маємо – менше нарікати, лінуватись, заздрити, а більше довіряти людям, щиро молитися, оточувати себе гарними друзями, підтримувати словом і коштами. Коли людина просить, Бог завжди приходить на допомогу. Я переосмислила своє життя, це моя місія і якщо б не ситуація зі сином, то не було б мене такої", – розповідає жінка.

Два роки тому благодійний фонд зареєстрували офіційно. Оксана Проць стала директоркою фонду, крім неї організації допомагають ще дев’ятеро засновників – ті, хто на певних етапах перетиналися у житті Оксани.

Назва благодійного фонду "Людина починається з добра" з’явилась не просто так.

"Все почалося також з лікарні. В останній день нашого перебування до лікарні прийшов волонтер, який розважав хворих дітей та заспівав пісню, де були такі слова: "людина починається з добра і добром освячується". Ці слова мені дуже запам’ятались і ввійшли у назву фонду", – пояснює вона.

Основне завдання благодійного фонду – це допомога онкохворим дітям до 18 років. За час існування вдалося закупити чимало медичних препаратів для онкохворих дітей, оплатити сотні обстежень та програм реабілітації для таких дітей, провести десятки благодійних акції.

За цей рік на закупівлю медикаментів витратили 44 тис. грн, 10 тис. грн пішло на медикаменти для онкохворої дівчинки та ще близько 60 тис. оплатили за обстеження онкохворих дітей.

В лікарню, де лікували сина, Оксана навідується за потреби і обов’язково на великі свята.

Саме зараз благодійний фонд "Людина починається з добра" організовує для онкохворих дітей збір великодніх кошиків. Загалом у планах підготувати приблизно 100 наборів. Жінка каже: війна сильно вплинула на благодійність і коштів від небайдужих надходить все менше, тож просить за можливості долучатися до допомоги.

Читайте також

Працюють одночасно у трьох операційних: у Львові команда хірургів зі США оперує дітей

Проєкт "Шеврони на патрони": у Львові виготовляють шеврони із орнаментами кожного регіону